Пристрій однотрубної системи опалення в приватному будинку: конструкція, встановлення та підключення своїми руками

В процесі пристрою в приватному будинку опалювальної системи слід грамотно підійти до вибору її конфігурації, враховуючи особливості приміщення. Однак необхідно зважати і на умови експлуатації і економічність конструкції. У будь-якому випадку створювана система опалення буде мати свої особливості і тому вона повинна розраховуватися в індивідуальному порядку.

Серед всіх систем опалення приватних будинків однотрубна система досить часто вибирається власниками. Велику популярність вона придбала ще в період впровадження державних програм з будівництва багатоквартирного житла. Сьогодні цей варіант також залишається затребуваним, однак, перед реалізацією цього задуму корисно буде ознайомитися з його достоїнствами і недоліками, а також обмеженнями.

Пристрій і елементи однотрубної системи опалення

Однотрубна система виконана у вигляді замкнутого контуру, де в якості основних елементів виступають котел, магістральні трубопроводи, радіатори, розширювальний бак. Також до її складу входять компоненти, завдяки яким стає можливою циркуляція теплоносія. Причому рух останнього може відбуватися природним шляхом або у примусовому порядку.

В системі, де використовується схема природної циркуляції теплоносія, ефект досягається за рахунок різної його щільності. Коли нагріта вода, що подається під напором, зустрічається з більш холодною, що йде із зворотного контуру, остання звільняє місце для гарячої води, в результаті чого та рухається по стояку до верхньої точки, звідки вона спрямовується по магістральній трубі, а потім поширюється по радіаторів і елементів системи.

Для ефективної роботи такої схеми дуже важливо, щоб труби розташовувалися під кутом не менше 3-5 градусів. Труднощі з дотриманням цієї вимоги можуть виникнути у великих одноповерхових будинках, де використовується опалювальна система прокладена на великій відстані. Слід пам’ятати, що для витримки такого кута розміщення труб перепади будуть мати висоту, рівну близько 5 см на кожен метр довжини ділянки трубопроводу.

Роботу системи, де використовується схема примусової циркуляції, підтримує циркуляційний насос, для якого відводиться місце у зворотній частині контуру безпосередньо перед входом в котел. Основне завдання насосного обладнання полягає в забезпеченні необхідного тиску, щоб теплоносій постійно мав оптимальну температуру, що не виходить за встановлені межі. Для подібної системи обов’язковим є розміщення магістральної труби під меншим кутом. Найчастіше ефективна робота забезпечується, якщо на кожен метр довжини труби висота перепадів становить 0,5 див.

Для подібних систем досить актуальною є проблема перебоїв з подачею електрики, що призводить до припинення циркуляції теплоносія. Ця задача вирішується шляхом розміщення розгінного колектора, що представляє собою трубу, основне призначення якої полягає в підйомі води на висоту від 1,5 метра.

Від верхньої точки цього пристрою повинна відходити труба, що веде до розширювального баку. Вона необхідна для підтримання необхідного тиску в системі і запобігання його підвищення, що може призвести до виникнення аварійних ситуацій. В конструкції сучасних систем зазвичай використовуються розширювальні баки закритого типу, виконання яких не дозволяє повітрю проникати у воду. При такому варіанті виконання в нього поміщають гнучку мембрану, з одного боку якого надходить під тиском повітря, а з іншого — передбачається отвір для виходу води. Для розміщення цих елементів можна вибрати будь-яке відповідне місце в системі.

Незважаючи на найбільш просте виконання, для розміщення розширювальних баків відкритого типу повинне бути відведене місце у верхній точці системи. Іншим недоліком є постійний контакт води з киснем, на тлі чого створюються сприятливі умови для розвитку корозійних процесів, що негативним чином позначається на терміні служби сталевих труб і радіаторів.

В процесі монтажу елементів необхідно дотримуватися наступний порядок дій:

  • Першим встановлюють опалювальний котел, який може працювати на будь-якому виді палива, використовується для нагріву теплоносія.
  • Далі виконується монтаж розгінного колектора, який підключають до розширювального баку.
  • Після цього настає черга магістрального трубопроводу, який укладають по всіх приміщеннях будинку у відповідності з заздалегідь спроектованої схеми.
  • Дуже важливо в процесі робіт прокласти контур в тих приміщеннях, де в першу чергу необхідно підтримувати комфортну температуру. Мова йде про дитячій кімнаті, спальні та ванної. Якщо теплоносій буде надходити спочатку в ці приміщення, то проблем з підтриманням у них необхідної температури не виникне, так як на ділянках, які розташовані на початку контуру, теплоносій завжди має більш високу температуру.
  • Далі переходять до встановлення радіаторів відповідно до заздалегідь вибраними для них місцями.
  • Останнім розміщують циркуляційний насос, для якого виділяють місце безпосередньо перед входом зворотної частини контуру в котел.

Технічні характеристики однотрубного опалення

По своєму виконанню однотрубна схема опалення будинків має вигляд магістралі, до якої підведені радіатори в порядку черговості. Після нагрівання вода надходить кожному з нагрівальних компонентів. Завершення теплообмінного циклу настає в той момент, коли нагріта вода досягає останнього радіатора.

Саме в цієї особливості полягає самий серйозний недолік розглянутої системи опалення. Але все ж його можна усунути відповідними заходами. Рішенням цієї проблеми може стати збільшення кількості встановлюваних в приміщенні радіаторів або оснащення їх спеціальними кранами. При подібному варіанті можна підвищити ефективність роботи системи на кожній ділянці, іншими словами, будуть відсутні зони, де температурний режим відрізняється на порядок від інших.

Схеми однотрубних систем опалення для приватного будинку

Приступаючи до підключення батарей, у власника є можливість вибрати один з двох методів: традиційна нерегульована і схема, більше відома як «Ленінградка».

Традиційний метод підключення

Для однотрубної системи опалення схема цього типу передбачає використання мінімальної кількості компонентів і з’єднань. Монтаж радіатора виконується в системі в двох точках, де теплоносій буде надходити до нього і виходити для продовження руху.

Недоліком такої схеми є те, що при наявності в системі теплоносія радіатор можна відключити, а також відсутня можливість для регулювання опалення. Плюсом схеми слід назвати мінімальні витрати на облаштування. При цьому використовувати її можна лише в невеликих приватних будинках, так як підключені до неї радіатори відрізняються температурою нагріву, а сама опалювальна система не здатна забезпечити високу ефективність роботи.

Метод підключення «Ленінградка»

Особливістю схеми «Ленінградка» є те, що на ділянках, де радіатор підключається до системи, встановлюються перекривають крани, завдяки яким у власника з’являється можливість не тільки виконати регулювання опалення, але і при необхідності відключити від системи. Обов’язковим елементом, який окремо врізається в неї, виступає байпас з краном. У разі перекриття нагріта вода може пройти повністю через весь радіатор. Плюсом схеми «Ленінградка» є те, що значно спрощується процес регулювання опалення в кожному конкретному приміщенні.

Необхідні матеріали

Перш ніж приступити до установки однотрубної системи опалення своїми руками, слід підготувати матеріали:

  • опалювальний котел, потужність якого повинна враховувати потреби будинку;
  • розширювальний бак, який може мати відкритий варіант виконання або включати в себе мембрану;
  • циркуляційний насос;
  • труби з різними діаметрами: 25 мм – з їх допомогою будуть виконуватися роботи по укладанню магістрального трубопроводу, і 20 мм – вони знадобляться для підключення радіаторів. Для цих робіт можна використовувати труби з різних матеріалів – сталеві, мідні, металопластикові. Головне, щоб вони були розраховані на використання в системах опалення або ГСВ;
  • фітинги, з допомогою яких буде проводитися підключення відводів труби до радіаторів;
  • радіатори, тип яких власник визначає заздалегідь. Ще до того як приступити до установки системи, необхідно розрахувати кількість секцій радіаторів. Також необхідно мати в наявності і необхідні аксесуари – заглушки і прокладки;
  • крани Маєвського, з допомогою яких буде виконуватись очищення радіаторів від залишків повітря. На кожен встановлений радіатор має припадати по одному такому крану;
  • у разі використання схеми «ленінградка» потрібні і перекривають крани: кожен радіатор необхідно оснастити двома такими кранами, а також встановити на кожен байпас додатковий.

Технологія монтажу однотрубної системи опалення в приватному будинку

Досягти правильної роботи опалювальної системи можна за умови дотримання технології її монтажу.

  1. Спочатку виконується монтаж котла в заздалегідь визначеному для нього місці. Якщо у вас є котел на гарантії, то бажано, щоб роботи з його встановлення виконував фахівець сервісного центру.
  2. Далі приступають до укладання магістрального трубопроводу. При цьому необхідно пам’ятати про те, що на ділянках, де будуть підключатися радіатори і байпас, повинні бути передбачені місця для кріплення трійників. Під час виконання робіт магістраль укладають обов’язково з ухилом 3-5 градусів, якщо система буде працювати за схемою природної циркуляції. Якщо власником обрана схема примусового руху теплоносія, то під час робіт повинна бути витримана висота перепадів, рівна 1 см на кожен метр довжини трубопроводу.
  3. Далі переходять до монтажу циркуляційного насоса. Після того як він буде підведений до магістральної труби, виконується його підключення до електромережі. Вибираючи місце для його розміщення, слід пам’ятати, що це обладнання здатне витримати температуру не більше 60 градусів. З цієї причини найбільш підходящим для його установки місцем буде ділянку, де теплоносій має найнижчу температуру, іншими словами, це місце поряд з входом в котел.
  4. Після цього переходять до встановлення розширювального бака. Якщо був обраний відкритий варіант, то для його розміщення вибирається місце у верхній точці системи, а для закритого типу підійде будь-яка ділянка, але звичайно його встановлюють недалеко від котла.
  5. Далі вибирають місце, де будуть підключатися до системи радіатори, встановлюються за допомогою кронштейнів. Виконуючи роботи по їх монтажу, важливо дотримати відступ від підлоги, стін і підвіконня. Ця інформація зазвичай наводиться у паспорті приладу опалення.
  6. На цьому етапі виконується підключення радіаторів відповідно до обраної схеми. По завершенні робіт їх оснащують кранами Маєвського, заглушками і перекривають кранами.
  7. Завершальним етапом монтажу однотрубної системи є опресовування: для цього в неї подають повітря під тиском, а потім заповнюють систему водою і виконують налаштування.

Однотрубна система опалення, як і інші види систем обігріву, має свої особливості як в плані підготовчих заходів, так і монтажу. Перш ніж приступити до установчих робіт, слід ознайомитися з можливими схемами монтажу, підібравши оптимальний варіант для свого будинку з урахуванням його особливостей. Особливе увагу слід приділити точному виконанню робіт по монтажу, пам’ятаючи про додаткових елементах, які будуть підключатися до системи.

Ссылка на основную публикацию