Саундбар своїми руками: земляні роботи за кресленнями та підключення

З кожним роком число цінителів хорошого звуку збільшується, тому не дивно, що кількість саморобних акустичних систем, доведених до пуття, зростає. Цінителі хорошого звуку ні за що не стануть миритися з плоским, тьмяним «саундом», невірно налаштованим звукоотражением та звукопоглинанням. У статті на прикладі однієї системи ручної збірки буде розглянуто процес побудови саундбара для будинку своїми руками.

Конструкція саундбара

Саундбар являє собою звукову акустичну систему, зібрану під конкретні потреби. Найчастіше в пристрої використовуються ЦАП (центральний аудіопроцесор) від звукових плат, наявних під рукою. Для вилучення та інсталяції ЦАПа в отриману систему необхідно володіти відповідними навичками (знати пристрій і принцип роботи паяльника).

Саундбар з вигляду – плоска прямокутна панель, здатне замінити масивні колонки та їх сателіти.

Для кращого розуміння принципів роботи розглянутої акустичної системи, розберемо, з чого саме вона полягає:

  • По-перше, це сам програвач – основа, на якій вибудовується вся система. Тому багато експертів рекомендують зупинити свій вибір на надійних і більш розвинених в технологічному плані моделях.
  • По-друге, це, зрозуміло, акустична система – колонки, без них не обійдеться жоден саундбар. Вибір на сьогоднішній день просто величезний, від іменитих брендів до окремих, вузькоспеціалізованих невеликих фірм, що збирають прилади на замовлення. Відомі випадки, коли ентузіасти збирали системи саундбаров найвищого класу, використовуючи колонки, створені спеціально під схеми, розроблені замовником. Все, що важливо знати початківцю збирачу-любителю: хорошого звуку багато не буває, тому не варто економити на колонках.
  • По-третє, ЦАП. Серце будь-якого саундбара – центральний аудіопроцесор. Саме він відповідає за кодування та перетворення сигналу, а також його виведення на лінію. Від процесора залежить багато чого. Хто-то, безумовно, може обмежитися ЦАПом, витягнутим з звукової карти за 15 доларів, але сучасному меломанові цього буде мало. Простір для фантазії тут обмежується лише фінансовими можливостями і можливостями апаратної частини, в іншому, для складання саундбара підійде практично будь-який процесор, що має необхідний набір кодеків на борту.

Саундбар може містити в собі до 16-20 гучномовців різної потужності. Секрет в тому, щоб розподілити їх під чітко вивіреним кутом, інакше можна прогадати з спрямованістю звуку, чому зіпсується загальна картина звучання. Як відомо, низькі частоти ніхто не відміняв, тому замість сабвуфера (як правило, має дуже високий поріг енергоспоживання) сюди монтується басова колонка. Принцип їх роботи схожий, але є певні конструктивні відмінності перетворення звукових частот.

Конструкція саундбара

Користуватися звуковий панеллю просто і легко, і якщо вона зібрана своїми руками, то мається на увазі, що вона максимально точно налаштована під потреби свого творця. У цій якості саморобний саундбар, безсумнівно, перевершує будь-який, навіть самий якісний і просунутий аналог фабричної складання. Зрештою, кому як не вам знати, що найбільше підходить для вас.

Ще одна складова частина практично будь-якого саундбара – пульт ДУ. Тут все обмежується тільки фантазією збирача. Ентузіаст може вибирати між Bluetooth, ІНФРАЧЕРВОНИЙ і Wi-fi каналами передачі інформації, кожен з яких має свої переваги і недоліки. Часто виникають складності по прив’язці ДУ до самого пристрою, але вони теж вирішуються в процесі налагодження. Найчастіше, для того, щоб реалізувати складну схему передачі сигналу, необхідно розібрати не один пристрій, а це вимагає додаткових витрат часу, тому початківцям можна обмежитися звичайним ІК (інфрачервоним) пультом ДУ.

Збірка саундбара (на прикладі звичайних домашніх колонок)

Отже, якщо у вас вдома є старі не використовуються, але все ще робочі колонки, вони можуть послужити непоганим вихідним матеріалом для створення саундбара. Крім акустичної системи для прикладу, нам знадобиться Bluetooth-модуль (наприклад, МР3862ВТ, але може підійти і будь-який інший, головне, уважно вивчити його характеристики).

Необхідно бути готовим до того, що повноцінної схеми саундбара «від і до» в інтернеті знайти, швидше за все, не вийде, тому доведеться задовольнятися тим що є, і вносити свої корективи по ходу роботи.

Bluetooth-модуль для саундбара

При наявності необхідного модуля і самих колонок, абсолютно очевидно, що потрібно паяти стабілізатор, а також схему, погоджувальний лінійний вихід. У знаючих людей це не займе багато часу, новачкам же краще буде попередньо ознайомитися з профільною літературою, щоб не знайти собі додаткові неприємності за свої ж гроші». Справедливості заради варто відзначити, що навіть у досвідчених і знаючих людей далеко не завжди припій виходить з першого разу, велика ймовірність зіпсувати технологічно складний електроприлад. Тут головне – проявити посидючість і наполегливість. Отже, спочатку налагоджуємо лінійний вихід і паяємо стабілізатор.

Варто докладніше розглянути Bluetooth-модуль. Насправді, це інтегрована плата, яка вміє знижувати DC/DC перетворювач з високим коефіцієнтом корисної дії та низьким рівнем перешкод. Цей модуль може похвалитися високим рівнем вхідної напруги, яке досягає 32-35В. Наведена частота добре підходить для інтеграції практично в будь-яку побутову техніку, так як є універсальною, що застосовується повсюдно. В центрі пристрою працює відомий багатьом шанувальникам ручної збірки Bluetooth-модуль, що працює з чіпом ОVС3860.


Тут ми маємо одну цікаву конструктивну особливість: ланцюг, узгоджуюча чіп з лінійним виходом, розміщена безпосередньо на самій платі, що дуже зручно. Крім ланцюга є пара регуляторів, які дозволяють регулювати рівні балансу, коли пристрій підключено. Ще один приємний бонус: прямо на платі є спеціальні клеми під викрутку для полегшення процесу складання. Треба сказати, що далеко не кожен виробник цікавиться таким технічним рішенням.

Зверніть увагу: у разі, якщо на вашій платі є висновки прямо підключається на стороні, то збірку можна зробити, не вдаючись до пайку, а це значно спрощує процес, але це, швидше, виняток із правил.

Модуль також оснащений індикацією підключення живлення, що дуже корисно і функціонально (можна візуально помітити збій у роботі).

Далі необхідно розібрати колонки. Праці це не складе, як правило, вони тримаються лише на кількох гвинтах (2-4 шт.). Варто пам’ятати, що чим простіше влаштована акустична система, тим легше система підключення модуля. Як правило, підключати їх до плати дуже зручно і зовсім не важко. При необхідності можна знайти схему, але найчастіше все стає зрозуміло при розтині колонки.

Для початку харчування виводять від зовнішнього гнізда, в яке підключається адаптер. Робиться це за допомогою практично будь-яких проводів, підійдуть і монтажні. Щоб підключити ваш модуль до лінійного входу, можна також використовувати підручні засоби (наприклад, шматки вже не використовується, але працездатного USB-кабелю зарядки або БФП). Такий кабель зазвичай має суцільний екран, до якого можна під’єднати висновки, які не планується використовувати у подальшому. Саме завдяки цьому щільному екрану подібний кабель як не можна краще підійде для з’єднання (не пропускає зовнішніх доведень).

Підключений до колонки модуль

У розглянутому нами випадку підключення проводиться на контакт з гніздом, мають стандартний вхід, розміром 3.5 мм. Це дозволить подавати звуковий сигнал до колонок по прокладеному кабелю.

Важливо пам’ятати, що вищеописаний процес складання саундбара не являє собою нічого складного. В окремих випадках, як уже згадувалося, можна і зовсім обійтися без пайки, правда розраховувати на це не варто.

Підключення саморобного саундбара

Отже, старі колонки, що стояли без діла, перетворилися на повноцінний саундбар. Далі необхідно включити бездротовий зв’язок на смартфоні, після закінчення пошуку клацаємо по пристрою під назвою BT-speaker і підключаємося до нього. Перше підключення саундбара здійснюється без пароля, згодом можна буде встановити його, правда, навряд чи в цьому виникне якась потреба:

  1. Зверніть увагу: не завжди вдається підключити систему з першого разу. У цьому випадку приступаємо до процесу налагодження, пошуку причин виникнення проблем з самого початку роботи. В першу чергу необхідно перевірити, чи правильно здійснено пайка (якщо вона проводилась). Як ми пам’ятаємо, плата, на якій збирався саундбар, має світловий індикатор роботи, так що тут проблем виникнути не повинно.
  2. Далі за допомогою спеціального приладу «передзвонюються» всі входи і, якщо з ними теж все в порядку, залишається перевірити протокол зв’язку. Для цього краще всього буде перезавантажити смартфон або інший пульт ДУ (витягти з нього елементи живлення).
  3. Для підключення до саундбару пульта ДУ необхідно наявність приймаючого ІК-порту і пристрої, расшифровывающего і відсилає сигнал на ЦАП. Складання такого саундбара трохи складніше, крім перерахованого необхідно буде інтегрувати відповідні елементи управління. Зробити це можна з допомогою креслень і схем, які присутні в інтернеті.
  4. Безумовно, використовувати в якості пульта ДУ звичайний смартфон набагато простіше, тому багато зупиняються на такому конструктивному рішенні.

Повертаючись до зібраного саундбару, слід зазначити, що його також можна буде використовувати в якості підсилювача сигналу по всій квартирі, зв’язавши кілька аналогічних приладів по бездротовому протоколу. Це зажадає від збирача знання основних принципів здійснення радіозв’язку, але розібратися в ній зможе кожен бажаючий, головне, бажання.

Основним принципом розгортання системи підсилення сигналу за допомогою декількох пристроїв є наявність активної (відправляє) і пасивної (приймає і підсилює) системи. Для складання пасивної системи потрібні відповідні датчики, але принцип складання залишиться тим же, не сильно змінившись.

Такий саундбар може працювати не тільки як звичайний музичний центр, але і як магнітола в автомобілі, правда у випадку з машиною доведеться обзавестися відповідними переходами на виводять дроти. До того ж, не варто забувати про номінальному напрузі, яке в автомобілях відрізняється від побутового. Не знаючи основних принципів роботи з електрикою, можна спалити проводку і «потрапити» на дорогий ремонт.

Для збирання та підключення саундбара в машині краще всього буде скористатися наявними схемами або залучити до роботи знаючих людей: нюансів в цій роботі трохи більше.


Деякі прилади збираються для рівномірного розподілу звуку по всій кімнаті, це самий складний і трудомісткий процес, на який у збирача піде більше всього часу. До того ж тут необхідні знання акустичних принципів і чуйний слух, щоб розібратися, яка з систем звучить тихіше, а яка голосніше.

Але цей процес вже можна віднести до розряду побудови складної акустичної системи, до якого рідко вдаються. Таке під силу лише дуже наполегливим людям або справжнім меломанам, не представляють своє життя без музики. Обивателю, у більшості випадків достатньо буде звичайною системи з одним виводить саундбаром, що складається з пари (або більшої кількості) колонок.

Прилад, що складається з кількох колонок і однієї низькочастотної, збирається за схожим принципом, хіба що роботи з пайкою буде більше. Відповідно, виникає ризик пошкодження плати, на якій буде здійснюватися складання. Незважаючи на гадану складність, у роботі по створенню саундбара своїми руками не так вже й багато нюансів, необхідно тільки ретельно вивчити наявну схему-креслення і проявити терпіння і уважність.

Висновок

Саундбар, що отримується в процесі складання, буде більш адаптований під смаки і потреби власника, ніж система, придбана в магазині. Важливо тільки вміти звертати увагу на деталі: правильно підібрати всі необхідні елементи і послідовно виконувати інструкції по збірці.

Як можна переконатися з статті, створення саундбара своїми руками – завдання хоч і непросте, але захоплююча і, найчастіше, доцільна. Це допомагає не тільки розвинути технічні навички, але і створити той прилад, який хочеться саме вам. Залишається побажати майбутнім збирачам удачі та чудового звуку.

Ссылка на основную публикацию