Історія розвитку лазерної епіляції

Видалення волосся за допомогою лазера – один з найбільш ефективних методів позбавлення від небажаної рослинності на обличчі та різних ділянках тіла у жінок та чоловіків. Популярна і затребувана на сьогоднішній день технологія – результат багатовікового досвіду людства у винаході пристроїв, що дозволяють досягти гладкості шкірних покривів надовго та безболісно. Справжньою революцією у косметології стало використання для позбавлення від волосся лазерного випромінювання.

Давні методи боротьби з непотрібною рослинністю

Традиція видалення неестетичного волосяного покриву зародилася набагато раніше, ніж з’явилися такі поняття, як «депіляція» та «епіляція». Як свідчать артефакти, знайдені під час археологічних розкопок, ще давні єгиптянки дбали про гладкість шкіри та використовували для видалення волосяних стрижнів:

• тягучу цукрову масу;
• пінцети із заточених стулок черепашок;
• пристрої, що нагадують небезпечну бритву.

Якщо придивитися до зображень божеств, шанованих у стародавніх Індії, Греції, Римі, можна побачити відсутність рослинності з їхньої тілі. Гладкість шкіри на той час вважалася ознакою чистоти, високого соціального статусу.

Перша бритва з’явилася у другій половині XVIII століття мови у Франції, депіляторний порошок – у середині ХІХ століття США. Пік популярності порошкового засобу припав до 20-х років минулого століття.

Розвиток апаратних технологій

Наприкінці ХІХ століття у бьюті-сферу увійшов електроліз – радикальне видалення рослинності за допомогою електричного струму. Методика була вперше застосована для видалення вій, що неправильно ростуть. Саме з неї почався розвиток індустрії перманентного позбавлення від небажаного волосся.

Перший лазерний прилад, який використовувася для епіляції, з’явився у 1961 році. Його винахідник, американець Теодор Майман, використав рубіновий лазер для видалення татуювань і помітив, що волосся на місці обробки перестало рости. Промені перших апаратів були безперервними, тому залишали опіки.

Друга спроба використати світлові промені для епіляції також виявилася невдалою. 1964-го було відкрито неодимовий лазер. Його ефективність була низька, на шкірі залишалися рубці.

На якийсь час розробки у сфері застосування лазерних технологій припинилися. І лише в 80-х роках гарвардські лікарі Річард Рокс Андерсон і Мелані Гроссман зайнялися дослідженнями в області діодних (напівпровідникових) лазерів, вивчили та впровадили селективний термоліз (спрямовану дію променів).

В 1995-му удосконалений діодний лазер був схвалений FDA. Як показує досвід більшості салонів, діодні лазери не дарма вважаються класикою та «золотим стандартом» епіляції. Процедури дають чудові результати та не викликають дискомфорту.

Удосконалений рубіновий лазер у сучасних умовах використовується рідко через хворобливість. Неодимовий і олександритовий досить потрібні, але поступаються за популярністю діодним апаратам.

Дізнатися більше інформації та записатися на лазерну епіляцію в Києві.